Есть время сеять, и есть время - жать.
Есть время поклоняться, есть – работать.
Есть время - «на ристалище бежать»,
Но чтоб «быстрее паровоза не был кто-то»…
Так говорил Господь и так учил меня.
И я могу быть светом всем живущим.
Не хочет видеть в пламени огня
Отец того, кто создан праха лучше.
Не мусор я, не прах в глазах Творца!
И за грехи мои на крест был послан
Единственный, один, любимый Сын Отца,
Нас всех омывший драгоценной кровью.
Согласен был принять грехи мои.
За беззакония мои был сильно мучим.
Тот, Кто сильнее всех Отца любил,
Собою показал пример живущим!
Иисус Христос! Стандарт высокий – всем;
Кто, следуя за Ним, себя решил отречься.
И взяв свой крест, решил идти за Тем,
Кто помогает нам в бессмертие облечься.
Иисус Христос – Господь! И нет другого!
Нет никого, кто мог бы ТАК любить,
Во всей Вселенной нет никого такого,
Кто б мог в Себя Вселенную вместить!
Комментарий автора: В христианстве есть время, когда необходимо принять решение:"Я хочу быть как...?" На этот вопрос я получила ответ от Отца. Хочу всем об этом рассказать. Я равняюсь на Иисуса Христа. Хочу, чтобы во мне отобразился Христос!
Людмила Дещенко,
Украина, Одесса
Моё ходатайство в молитве об исполнении слов Господа Иисуса Христа:"Дом Мой домом МОЛИТВЫ наречётся для всех народов"! Моё предназначение в Боге-снять дьявольскую пелену с глаз народа. Читатель моих стихов непременно получит обличения от совести. После покаяния, получит Божью ЛЮБОВЬ и вечный мир в Боге. e-mail автора:lgd53poem@gmail.com сайт автора:Стихи.ру
Прочитано 8997 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
