В обіймах у Бога забудеш про лихо,
В обіймах у Бога так добре і тихо,
Як радісно знати – Господь тебе любить!
Що душу твою диявол не згубить.
Що сонце для тебе так радісно світить,
Є все для життя, навіть лагідний вітер,
Є трави цілющі і смачна ожина,
І є батьківщина твоя – Україна!
Оглянься довкола і Богу вклонися,
І шану віддати Йому не барися,
За те, що ти вижив, не здався в неволю.
Син Божий - Ісус дарував тобі долю!
За милість Господню, що шлях прокладає,
За мудрість Його, що тебе научає,
За те, що у цьому підступному світі
Навчає Отець Твій усьому радіти,
Що Духа Святого Він дав в допомогу,
Щоб ти з Ним отримав в житті перемогу!
Я Буду співати, Я буду кружляти,
І Господу –Богу хвалу віддавати!
Почуй мене, Боже, прийди, я благаю,
Я свого Отця іще зранку шукаю,
Він щит і опора, з ним серце мужніє,
Лиш в ньому життя, і любов, і надія!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 8699 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : За житейским кордоном-1,2 - Людмила Солма *)пояснение/дополнение:
Убедительная просьба не ассоциировать с личностью автора,
так как-
данные стихи, публикуемые здесь частично, действительно посвящаются именно тому, кому и посвящаются этим небольшим и весьма житейски-скромным циклом стихов, под общим названием: «В дань, уходящему - от века».
А "оторваться" от "века" - собственной, счастливой когда-то жизни, наверное, особенно тяжко... и это, думается, похоже на обособленность некоего- "лесного кардона"... именно, как грань - между былой наполненностью жизни и её... зрелой горечью... нечаянно-негаданного одиночества.
Потому они и посвящаются тому - кому посвящается, чтобы помнил и знал, что не так уж и одинок в этом огромном мире, хоть и остался один, что его старые друзья по-прежнему помнят, и уважая - искренне любят...