Під ногами пісок,
На зубах - пил доріг-бездоріжжя...
Вітер пише картини на білому тілі пустелі.
Лантух втрачених днів
Вп"явся в плечі - мотузками ріже
І роз"ятрене небо за купол -
У храмі без стелі.
Люди йдуть... Йде народ.
Безпритульна Христова отара.
Хлів земний затісний,
Манять трави горішніх земель.
Ген - за марами-змарами
Сходить, як сонце, опара...
Мирро капа на душі байдужі
У храмі без стелі.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Неизменяемый - Сотниченко Андрей 2010г.Стихотворение,коим Бог,к моей великой радости благословил меня после долгой паузы,да святится Имя Его.Замечу,что вдохновением для названия стала проповедь,наверняка знакомая читателям-Неописуемый (Луи Гиглио,или-Гильо,если по-итальянски читать).Порадуйтесь со мною-лед тронулся:))