Никополь, Украина - жажда слышания Слова Божия сейчас
Многие сегодня вздыхают, что церкви редеют, скамейки, некогда так востребованные, теперь выносят, шире расставляют, чтобы как-то не выглядело все так грустно. Вроде все по-прежнему : прославление, поют красивыми голосами, инструменты современные, все так на хорошо отлаженном высоком технологическом уровне, проповедники сменяют друг друга, едут из дальних мест, чтобы привнести оживление, чтобы что-т о и самим получить, но нет притока верующих. И такое во многих местах и России и других стран.
Что же произошло в Никополе?
Никополь - город в Днепропетровской области Украины. Административный центр Никопольского района. Расположен на берегах Каховского водохранилища реки Днепр, в 63 км юго-восточнее Кривого Рога и в 48 км юго-западнее Запорожья.
Как он живет при СВО России: Удары были нанесены по объектам военной и энергетической инфраструктуры. В частности, речь идёт о нанесении ударов по линиям электрических передач, газопроводам и местам размещения украинских военных и наёмников, о чём сообщают журналисты издания «Военное обозрение».
Но местные, конечно, могут рассказать много всего наитруднейшего и опасного, что происходило и происходит в самом городе и окрестностях.
Пастор рассказывает: нас осталось всего 50 членов церкви. Но сегодня присутствовало 250 человек, ступить негде было.
Кто только за пайком пришел, говорим, получайте и идите домой. Нет, люди не хотят так поступать, они хотят слышать Слово Божие .Мы хотим послушать и ваше пение, говорят люди. Мы видим эту жажду. Мужчины в шрамах, побывавшие во многих переплетах судьбы, они плакали. Мы видим это пробуждение. Сегодня, когда мы заносим продукты питания в каждый двор, то люди просят: а новую христианскую литературу вы привезли нам?
Мы вам раздали Евангелие, говорим.
Да, но мы хотим почитать и брошюры и многое еще разъяснительное по Библии. Людям не надо впихивать книги, они сами просят .Коротенькие в округе просят провести евангелизации, в селах, поселках. И сами эти люди удивляются: мы ведь раньше пренебрегали церковными собраниями, евангелизациями. Мужья после собраний плачут, почему раньше так были суровы к своим домочадцам. Люди охотно жертвуют тем, чем богаты сами. Это не помощь из Европы, местных вдруг Бог поднимает поделиться мукой, маслом, сахаром, если есть у них в наличии, поскольку занимаются бизнесом. И теперь сами пекут хлеб и развозят по домам.
Нет места теперь конфликтам, люди заняты добрыми делами, нет привычных ранее разборок. Некогда всматриваться друг в друга, а есть возможность делать добрые дела. Печи на дровах, кто-то из украинцев пожертвовал генератор.
Удар, как сейчас говорить принято "хлопок," и остались без света, н о у нас уже есть обкатанный генератор, с радостью продолжает пастор общины Никополя. Мы продолжаем печь хлеб.
Можно и дальше говорить об этих событиях. Они радостные, обнадеживающие тех, кто ждет пробуждения, готовится к нему.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
